Все про ділову документацію (Накази)
Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації, установи, навчального закладу на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції.
Накази
Накази видають на підставі й для виконання законів, постанов, розпоряджень, нормативних актів вищих органів влади.
За своїм призначенням усі накази поділяються на ініціативні та ті, що видаються у виконання розпоряджень вищих управлінських органів. Необхідно розрізняти специфіку написання й оформлення наказів.
Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що відбуваються в конкретній організації, установі, навчальному закладі.
Наказ по школі — це категорична форма управлінського рішення, яка вимагає обов’язкового і своєчасного виконання завдань, що визначені в ньому.
Керівники шкіл наказами визначають коло обов’язків і ступінь відповідальності працівників навчального закладу за доручену справу відповідно до законів, нормативних актів, Статуту школи, правил внутрішнього розпорядку, посадових обов’язків.
Наказові форми управлінських рішень використовуються при визначенні завдань, підведенні підсумків роботи за чверть, півріччя, рік, результатів аналізу навчально-виховного процесу, санітарного стану школи та класних приміщень, роботи класних керівників тощо,
У шкільній практиці пакази можна умовно поділити на такі види:
• щодо особового складу: прийом на роботу, звільнення з посади, переміщення та переведення за посадою, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
• організаційні: накази з питань організації навчально-виховного процесу, про затвердження робочого навчального плану, правил внутрішньошкільного розпорядку, про розподіл обов’язків між працівниками школи.
Текст наказу складається з констатуючої (описової) та розпорядчої (резолютивної) частин. У першій частині, констатуючій, викладаються факти та міркування, що стали приводом для видання наказу. Вони подаються стисло, лаконічно, лише з тих питань, яким буде присвячена розпорядча частина. У другій частині (після слова «наказую») викладаються розпорядження, обов’язкові для виконання підлеглими, підрозділами, посадовими особами, до яких звернений наказ.
Наказ — це правовий акт, який містить обов’язкові розпорядження. У ньому відображаються розпорядлсення тільки наказового характеру, сумарно обов’язкові для виконання. Тому не слід різним рекомендаціям, порадам надавати форму наказу.
За змістом накази повинні бути:
• науково обґрунтованими;
• спиратися на ретельно проаналізовані факти;
• законними (не суперечити законам і нормативним документам);
• несуперечливими за змістом;
• своєчасними;
• ясними, чіткими, логічно послідовними, закінченими;
• грамотними;
• із зазначенням конкретних осіб виконавців, термінів виконання;
• завізованими особами, які брали участь у підготовці проекту наказу чи внесли проект наказу.
виконання планів роботи школи (річного, груп учителів, класних керівників та ін.);
• виконання рішень педагогічної ради, наказів і розпоряджень директора;
• створення необхідних умов для проведення навчально-виховного процесу на належному рівні;
• робота з обдарованими і талановитими учнями;
• результативність методичної роботи;
• створення необхідних умов для одержання загальної середньої освіти.
Видання таких наказів керівники шкіл планують у річному плані.
Наприклад:
1. Про стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з української мови.
2. Про результати тематичного контролю щодо роботи вчителів по активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики в 7-11 класах (за результатами контролю викладання фізики за минулий рік).
3. Про висновки контролю організації індивідуального навчання з учнями 1-11 класів, які не можуть відвідувати школу за станом здоров’я.
4. Про висновки контролю якості використання варіативної складової навчального плану.
5. Про результати тематичного контролю в 1-4 класах з розвитку мовлення на уроках української мови.
6. Про наслідки виховної роботи з профілактики учнівських правопорушень.
7. Про наслідки контролю роботи гуртків, факультативів, курсів за вибором, додаткових занять в 1-11 класах.
8. Про стан викладання суспільних наук у школі та рівень навчальних досягнень учнів.
9. Про підсумки предметно-тематичного контролю за рік.
10. Про хід виконання у школі Закону «Про мову»;
11. Про перевірку класних журналів (І, II півріччя).
12. Про наслідки роботи в групах продовженого дня.
Директорам шкіл слід знати, що в навчальному закладі можуть видаватися йнезаплановані накази. Це може бути викликано непередбаченими обставинами, які можуть виникати у школах.
Кожен наказ із питань навчально-виховного процесу вимагає від керівників шкіл організації його виконання, а також контролю за його виконанням.
Перш за все зміст підписаного директором наказу необхідно довести до відома колективу ніколи чи групи вчителів, в окремих випадках до відома учнів і батьків.
Директор школи (або за його дорученням заступник) повинен провести інструктаж із виконавцями наказу, накреслити шляхи і визначити методи роботи по його виконанню.
У процесі роботи керівництво школи має надавати допомогу виконавцям, проводити консультації.
Організацію виконання наказу можна подати за такою схемою:
• організація виконання наказу;
• розробка заходів для виконання наказу, підбір виконавців;
• дати чіткі рекомендації для виконання наказу;
• матеріальне забезпечення виконання наказу;
• інструктаж виконавців;
• узгодження дій виконавців;
• попереджувальний контроль за ходом виконання наказу;
• коригування процесу виконання наказу;
• підсумковий контроль, підбиття підсумків;
• зняття наказу з контролю;
• продовження роботи для виконання наказу.
Деякі керівники шкіл розробляють картки контролю за виконанням наказів.
Після закінчення строків виконання наказу необхідно визначити результати роботи. Якщо всі пункти наказу виконано та досягнуто запланованих результатів, наказ необхідно зняти з контролю. Якщо наказ не реалізовано, продовжується робота по його виконанню. Про це керівники шкіл на оперативній нараді повідомляють відповідальним за виконання працівникам, проводять додатковий інструктаж, посилюють контроль за його виконанням.
Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації, установи, навчального закладу на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції.
Накази
Накази видають на підставі й для виконання законів, постанов, розпоряджень, нормативних актів вищих органів влади.
За своїм призначенням усі накази поділяються на ініціативні та ті, що видаються у виконання розпоряджень вищих управлінських органів. Необхідно розрізняти специфіку написання й оформлення наказів.
Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що відбуваються в конкретній організації, установі, навчальному закладі.
Наказ по школі — це категорична форма управлінського рішення, яка вимагає обов’язкового і своєчасного виконання завдань, що визначені в ньому.
Керівники шкіл наказами визначають коло обов’язків і ступінь відповідальності працівників навчального закладу за доручену справу відповідно до законів, нормативних актів, Статуту школи, правил внутрішнього розпорядку, посадових обов’язків.
Керівники шкіл наказами визначають коло обов’язків і ступінь відповідальності працівників навчального закладу за доручену справу відповідно до законів, нормативних актів, Статуту школи, правил внутрішнього розпорядку, посадових обов’язків.
Наказові форми управлінських рішень використовуються при визначенні завдань, підведенні підсумків роботи за чверть, півріччя, рік, результатів аналізу навчально-виховного процесу, санітарного стану школи та класних приміщень, роботи класних керівників тощо,
У шкільній практиці пакази можна умовно поділити на такі види:
• щодо особового складу: прийом на роботу, звільнення з посади, переміщення та переведення за посадою, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
• організаційні: накази з питань організації навчально-виховного процесу, про затвердження робочого навчального плану, правил внутрішньошкільного розпорядку, про розподіл обов’язків між працівниками школи.
Текст наказу складається з констатуючої (описової) та розпорядчої (резолютивної) частин. У першій частині, констатуючій, викладаються факти та міркування, що стали приводом для видання наказу. Вони подаються стисло, лаконічно, лише з тих питань, яким буде присвячена розпорядча частина. У другій частині (після слова «наказую») викладаються розпорядження, обов’язкові для виконання підлеглими, підрозділами, посадовими особами, до яких звернений наказ.
Наказ — це правовий акт, який містить обов’язкові розпорядження. У ньому відображаються розпорядлсення тільки наказового характеру, сумарно обов’язкові для виконання. Тому не слід різним рекомендаціям, порадам надавати форму наказу.
За змістом накази повинні бути:
• науково обґрунтованими;
• спиратися на ретельно проаналізовані факти;
• законними (не суперечити законам і нормативним документам);
• несуперечливими за змістом;
• своєчасними;
• ясними, чіткими, логічно послідовними, закінченими;
• грамотними;
• із зазначенням конкретних осіб виконавців, термінів виконання;
• завізованими особами, які брали участь у підготовці проекту наказу чи внесли проект наказу.
виконання планів роботи школи (річного, груп учителів, класних керівників та ін.);
• виконання рішень педагогічної ради, наказів і розпоряджень директора;
• створення необхідних умов для проведення навчально-виховного процесу на належному рівні;
• робота з обдарованими і талановитими учнями;
• результативність методичної роботи;
• створення необхідних умов для одержання загальної середньої освіти.
Видання таких наказів керівники шкіл планують у річному плані.
Наприклад:
1. Про стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з української мови.
2. Про результати тематичного контролю щодо роботи вчителів по активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики в 7-11 класах (за результатами контролю викладання фізики за минулий рік).
3. Про висновки контролю організації індивідуального навчання з учнями 1-11 класів, які не можуть відвідувати школу за станом здоров’я.
4. Про висновки контролю якості використання варіативної складової навчального плану.
5. Про результати тематичного контролю в 1-4 класах з розвитку мовлення на уроках української мови.
6. Про наслідки виховної роботи з профілактики учнівських правопорушень.
7. Про наслідки контролю роботи гуртків, факультативів, курсів за вибором, додаткових занять в 1-11 класах.
8. Про стан викладання суспільних наук у школі та рівень навчальних досягнень учнів.
9. Про підсумки предметно-тематичного контролю за рік.
10. Про хід виконання у школі Закону «Про мову»;
11. Про перевірку класних журналів (І, II півріччя).
12. Про наслідки роботи в групах продовженого дня.
Директорам шкіл слід знати, що в навчальному закладі можуть видаватися йнезаплановані накази. Це може бути викликано непередбаченими обставинами, які можуть виникати у школах.
Кожен наказ із питань навчально-виховного процесу вимагає від керівників шкіл організації його виконання, а також контролю за його виконанням.
Перш за все зміст підписаного директором наказу необхідно довести до відома колективу ніколи чи групи вчителів, в окремих випадках до відома учнів і батьків.
Директор школи (або за його дорученням заступник) повинен провести інструктаж із виконавцями наказу, накреслити шляхи і визначити методи роботи по його виконанню.
У процесі роботи керівництво школи має надавати допомогу виконавцям, проводити консультації.
Організацію виконання наказу можна подати за такою схемою:
• організація виконання наказу;
• розробка заходів для виконання наказу, підбір виконавців;
• дати чіткі рекомендації для виконання наказу;
• матеріальне забезпечення виконання наказу;
• інструктаж виконавців;
• узгодження дій виконавців;
• попереджувальний контроль за ходом виконання наказу;
• коригування процесу виконання наказу;
• підсумковий контроль, підбиття підсумків;
• зняття наказу з контролю;
• продовження роботи для виконання наказу.
Деякі керівники шкіл розробляють картки контролю за виконанням наказів.
Після закінчення строків виконання наказу необхідно визначити результати роботи. Якщо всі пункти наказу виконано та досягнуто запланованих результатів, наказ необхідно зняти з контролю. Якщо наказ не реалізовано, продовжується робота по його виконанню. Про це керівники шкіл на оперативній нараді повідомляють відповідальним за виконання працівникам, проводять додатковий інструктаж, посилюють контроль за його виконанням.
Вимоги до складання ділової документації
Робота методиста охоплює багато сфер діяльності і однією з основних ділянок методичної діяльності є вміння правильно оформлювати ділову документацію.
Згідно з ними документ повинен:
— надходити від установи чи юридичної особи, які мають на це право;
— бути юридично правильно оформленим;
— подавати об’єктивні відомості про події, які висвітлює, базуватися на фактах і містити конкретні пропозиції або вказівки;
— бути максимально стислим, але не за рахунок зменшення інформації; без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістовне навантаження;
— бути грамотним і зрозумілим кожному, хто його читає;
— оформлятися за встановленою формою згідно з реквізитами;
— бути бездоганно відредагованим, мати копії та чернетки;
—- складатися на відповідних бланках або папері стандартного формату.
В управлінській діяльності використовуються головним чином текстові документи, інформацію в яких зафіксовано будь-яким письмовим способом — рукописним, машинописним, друкарським. Такі документи, оформлені за певними правилами, часто називають управлінськими, а сукупність їх — управлінською документацією.
Постановою Держкомітету стандартів з 01.01.91 в дію введено ГОСТ 6.38-90. Це науково обґрунтовані правила підготовки та оформлення документів. Введення таких правил створює необхідні передумови для детальнішої уніфікації документів, що у свою чергу сприятиме використанню їх в автоматизованих системах управління.
Стандарти встановлюють найзагальніші правила складання документів, а також регламентують машинописне оформлення їхніх окремих реквізитів.
Реквізитами називають структурні елементи, з яких складається документ.
Формуляр-зразок — це єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розміщених в усталеній послідовності.
Кількість реквізитів у кожному документі не однакова.
Вона визначається видом документа та його змістом.
Діють такі єдині вимоги щодо оформлення ділової документації.
1. Для складання службових документів в установах належить використовувати папір форматів А4 (210×297 мм) та А5 (148×210 мм). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється.
2. Як правило, усі службові документи мають оформлятися на бланках установи. Бланки виготовляються згідно з вимогами державних стандартів з обов’язковим додержанням таких правил:
— встановлюється два види бланків: бланк для листів і загальний бланк для інших видів організаційно-розпорядчих документів;
— бланки кожного виду слід виготовляти на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів. Реквізити заголовка розміщуються центрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж площі) або прапоровим (кожний рядок реквізиту починається від лівої межі площі) способом;
— бланки належить виготовляти друкарським способом на білому папері або на папері світлих тонів;
— бланки документів повинні мати такі поля:
а) ліве — 20 міліметрів;
б) верхнє — не менш як 10 міліметрів;
в) праве й нижнє — не менш як 8 міліметрів. Деякі внутрішні документи (заяви працівників, окремі службові довідки тощо) та документи, створювані від імені кількох або більше організацій, оформляються на бланках.
ГОСТ 6.38-90 встановлює максимальний склад реквізитів і певний порядок розміщення їх в організаційно-розпорядчих документах.
1 — Державний Герб України (порядок використання визначається законом).
2 — Емблема організації, підприємства, установи.
3 — Зображення нагород.
4 — Код підприємства, установи, організації за Українським класифікатором підприємств і організацій (УКП0).
5 — Код форми документа за Українським класифікатором управлінської документації (УКУД).
6 — Найменування міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.
7 — Найменування організації, установи чи підприємства — автора документа.
8 — Найменування структурного підрозділу.
9 — Індекс підприємств зв’язку, поштова й телеграфна адреса, номер телефону, номер телетайпа (абонентського телеграфу), факсу, номер рахунка в банку.
10 — Назва виду документа.
11 — Дата.
12 — Індекс.
13 — Посилання на індекс та дату вхідного документа.
14 — Місце складання або видання.
15 — Гриф обмеження доступу до документа.
16 — Адресат.
17 — Гриф затвердження,
18 — Резолюція.
19 — Заголовок до тексту.
20 — Відмітка про контроль.
21 — Текст.
22 — Відмітка про наявність додатків.
23 — Підпис.
24 — Гриф погодження.
25 — Візи.
26 — Печатка.
27 — Відмітка про засвідчення копій.
28 — Прізвище виконавця і номер його телефону.
29 — Відмітка про виконання документа й направлення і до справи.
30— Відмітка про перенесення даних на машинний носій.
31 — Відмітка про надходження документа.
Закріплення за реквізитами постійних місць робить документи зручними для користування, спрощує їх обробку, дає можливість використати при цьому технічні засоби. Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення й виконання.
Робота методиста охоплює багато сфер діяльності і однією з основних ділянок методичної діяльності є вміння правильно оформлювати ділову документацію.
Згідно з ними документ повинен:
— надходити від установи чи юридичної особи, які мають на це право;
— бути юридично правильно оформленим;
— подавати об’єктивні відомості про події, які висвітлює, базуватися на фактах і містити конкретні пропозиції або вказівки;
— бути максимально стислим, але не за рахунок зменшення інформації; без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістовне навантаження;
— бути грамотним і зрозумілим кожному, хто його читає;
— оформлятися за встановленою формою згідно з реквізитами;
— бути бездоганно відредагованим, мати копії та чернетки;
—- складатися на відповідних бланках або папері стандартного формату.
В управлінській діяльності використовуються головним чином текстові документи, інформацію в яких зафіксовано будь-яким письмовим способом — рукописним, машинописним, друкарським. Такі документи, оформлені за певними правилами, часто називають управлінськими, а сукупність їх — управлінською документацією.
Постановою Держкомітету стандартів з 01.01.91 в дію введено ГОСТ 6.38-90. Це науково обґрунтовані правила підготовки та оформлення документів. Введення таких правил створює необхідні передумови для детальнішої уніфікації документів, що у свою чергу сприятиме використанню їх в автоматизованих системах управління.
Стандарти встановлюють найзагальніші правила складання документів, а також регламентують машинописне оформлення їхніх окремих реквізитів.
Реквізитами називають структурні елементи, з яких складається документ.
Формуляр-зразок — це єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розміщених в усталеній послідовності.
Кількість реквізитів у кожному документі не однакова.
Вона визначається видом документа та його змістом.
Діють такі єдині вимоги щодо оформлення ділової документації.
1. Для складання службових документів в установах належить використовувати папір форматів А4 (210×297 мм) та А5 (148×210 мм). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється.
2. Як правило, усі службові документи мають оформлятися на бланках установи. Бланки виготовляються згідно з вимогами державних стандартів з обов’язковим додержанням таких правил:
— встановлюється два види бланків: бланк для листів і загальний бланк для інших видів організаційно-розпорядчих документів;
— бланки кожного виду слід виготовляти на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів. Реквізити заголовка розміщуються центрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж площі) або прапоровим (кожний рядок реквізиту починається від лівої межі площі) способом;
— бланки належить виготовляти друкарським способом на білому папері або на папері світлих тонів;
— бланки документів повинні мати такі поля:
а) ліве — 20 міліметрів;
б) верхнє — не менш як 10 міліметрів;
в) праве й нижнє — не менш як 8 міліметрів. Деякі внутрішні документи (заяви працівників, окремі службові довідки тощо) та документи, створювані від імені кількох або більше організацій, оформляються на бланках.
ГОСТ 6.38-90 встановлює максимальний склад реквізитів і певний порядок розміщення їх в організаційно-розпорядчих документах.
1 — Державний Герб України (порядок використання визначається законом).
2 — Емблема організації, підприємства, установи.
3 — Зображення нагород.
4 — Код підприємства, установи, організації за Українським класифікатором підприємств і організацій (УКП0).
5 — Код форми документа за Українським класифікатором управлінської документації (УКУД).
6 — Найменування міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.
7 — Найменування організації, установи чи підприємства — автора документа.
8 — Найменування структурного підрозділу.
9 — Індекс підприємств зв’язку, поштова й телеграфна адреса, номер телефону, номер телетайпа (абонентського телеграфу), факсу, номер рахунка в банку.
10 — Назва виду документа.
11 — Дата.
12 — Індекс.
13 — Посилання на індекс та дату вхідного документа.
14 — Місце складання або видання.
15 — Гриф обмеження доступу до документа.
16 — Адресат.
17 — Гриф затвердження,
18 — Резолюція.
19 — Заголовок до тексту.
20 — Відмітка про контроль.
21 — Текст.
22 — Відмітка про наявність додатків.
23 — Підпис.
24 — Гриф погодження.
25 — Візи.
26 — Печатка.
27 — Відмітка про засвідчення копій.
28 — Прізвище виконавця і номер його телефону.
29 — Відмітка про виконання документа й направлення і до справи.
30— Відмітка про перенесення даних на машинний носій.
31 — Відмітка про надходження документа.
Закріплення за реквізитами постійних місць робить документи зручними для користування, спрощує їх обробку, дає можливість використати при цьому технічні засоби. Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення й виконання.
Зразки оформлення документів
Діловий документ — це різновид документів, що не публікуються, тобто призначений для одноразового використання з метою ухвалення або виконання безпосередніх управлінських рішень. Діловий документ утворюється в процесі управлінської діяльності.
Управління суспільством, галуззю народного господарства або підприємством (організацією, установою) є з погляду технології процесом отримання, опрацювання і передавання інформації. Управлінська інформація (первинні початкові фактичні відомості, показники, параметри) фіксується в ділових документах.
Дана стаття містить зразки написання ділової документації. Зокрема: автобіографія, запрошення, оголошення, пояснювальна записка, довідка, протокол, доручення, розписка, контракт.
1. АВТОБІОГРАФІЯ
Це
документ, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Текст, у якому зазначаються:
- прізвище, ім'я, по батькові;;
- дата народження,
- місце народження;
- відомості про освіту (повне найменування всіх
навчальних закладів, у яких довелося навчатися);
-
відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви
місць роботи й посад);
- короткі відомості про склад сім'ї (батько,
мати, чоловік, дружина, діти).
3. Дата
написання.
4. Підпис. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу.
2. РЕЗЮМЕ
Це
документ, у якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні
відомості про особу.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Текст, що містить таку інформацію:
- домашня
адреса, телефон (факс);
-
прізвище, ім'я, по батькові;
- мета
написання документа;
-
особисті дані (дата народження; сімейний стан; національність (якщо
потрібно));
- відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних
закладів, у яких довелося вчитися;
- ступінь володіння іноземними мовами (при потребі);
-
відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади,
із зазначенням cтажу
роботи);
- відомості про публікації (якщо потрібно); —
інша інформація на вимогу роботодавця. Дата (при потребі).
4.
Підпис (при потребі).
Резюме
повинно бути детальним, точним, але лаконічним. Кожне нове повідомлення
пишеться з абзацу. Як правило, цей документ надсилається до установи, яка
оголосила вакансії. Після ознайомлення дирекції із документом претенденти
запрошуються на співбесіду. Якщо особа відповідає вимогам установи, то їй
пропонують заповнити резюме у вигляді анкети безпосередньо на місці.
3. ЗАЯВА
Це документ,
який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява)
щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів.
Реквізити:
1.
Адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у давальному
відмінку, на ім'я яких подається заява).
2.
Адресант (назва установи або посада, прізвище, ім'я, по батькові у родовому
відмінку (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою).
3.
Назва виду документа.
4.
Текст.
5.
Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її
правомірності.
6. Дата.
7.
Підпис.
Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Різновидами
заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання позики), заява про відкриття
рахунка, про притягнення до відповідальності тощо.
4. ХАРАКТЕРИСТИКА
Це
документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника
як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої
установи для подання до цієї установи.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок (прізвище, ім'я, по батькові у
родовому відмінку особи, якій видасться характеристика; рік або повна дата
народження; посада; якщо треба — місце проживання).
3. Текст, який містить такі відомості:
-
трудова діяльність працівника (з якого часу працює в цій установі, на якій
посаді);
- ставлення
до службових обов'язків та трудової дисципліни (вказуються найбільш значущі
досягнення, заохочення та покарання);
- моральні якості (риси характеру, ставлення до
інших членів колективу);
- висновки;
-
призначення характеристики (при потребі).
4. Дата складання,
5. Підпис керівника установи (при потребі --
інших відповідальних осіб).
6. Печатка.
Характеристика оформляється на стандартному аркуші паперу у двох
примірниках: перший видають особі, а другий (копію) підшивають до особової
справи.
5. ДОВІДКА
Це
документ, що засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи,
надається на їх вимогу до іншої установи.
За.змістом
довідки поділяються на особисті (стосуються окремих осіб) та службові
(щодо установи в цілому).
Найчастіше
довідки оформляються на бланках установи, в них від руки заповнюють тільки
індивідуальні відомості.
Реквізити:
1. Назва виду .документа.
2. Назва організації, що видає довідку.
3. Дата видання.
4. Номер.
5. Вихідний номер і дата письмового запиту про
необхідність довідки (якщо такий існував).
6. Прізвище, ім'я, по батькові особи, якій
видається довідка.
7. Текст.
8. Призначення (куди подається довідка).
9. Підписи службових
осіб! 10. Печатка.
6. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Цей
термін використовується для назви двох документів:
1) вступна частина основного документа (плану,
програми, звіту, проекту тощо), у якому
обґрунтовуються мета його
створення, структура, зміст, термін дії, функціональне призначення,
актуальність і новизна;
2) документ особистого характеру, в якому
пояснюються певні дії особи (найчастіше — порушення дисципліни, невиконання
роботи).
Пояснювальна
записка пишеться працівником на вимогу адміністрації, в деяких випадках — з
ініціативи підлеглого.
Пояснювальна
записка, яка не виходить за межі установи, оформляється на бланку або
стандартному аркуші із зазначенням таких реквізитів:
1. Адресат.
2. Посада, прізвище, ім'я, по батькові (при
потребі домашня адреса) адресанта.
3. Назва виду документа.
4. Заголовок.
5. Текст.
6. Дата складання.
7. Підпис.
Якщо
записка направляється за межі установи, її оформляють на бланку і реєструють.
7. ЗАПРОШЕННЯ
Це
документ, який адресується конкретній особі й містить пропозиції взяти участь у
події або заході. За змістом і формуляром запрошення подібне до службового
листа та оголошення про майбутню подію. Оформляється цей документ на окремих
бланках із цупкого паперу або картону.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Звертання до адресата.
3. Текст, у якому вказуються:
- дата й час події; місце;
- порядок денний, тематика події;
- прізвища, ініціали доповідачів з кожного
питання;
- прізвище, ініціали й телефон відповідальної
особи;
- маршрут проїзду.
4. Підпис.
5. Печатка (за потреби).
Запрошення підписується головою колегіального органу або
керівником установи. Обсяг запрошення може бути різним. Якщо запрошуються
шановані, вищі за службовим становищем особи, в тексті вживаються формули
ввічливості та подяки за увагу.
8. ОГОЛОШЕННЯ
Це
документ, у якому подається потрібна інформація, адресована певному колу
зацікавлених осіб.
За змістом
оголошення поділяються на два види:
-
оголошення про майбутню подію;
-
оголошення про потребу в послугах або можливість їх надання.
Оголошення
про майбутню подію має такі реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Текст, що містить:
- дату;
- місце;
-
організатора;
- зміст
(порядок денний) події;
- коло
осіб, які запрошуються на подію;
- умови
входу (платний чи вільний).
3. Підпис (назва установи або колегіального
органу, прізвище або посада особи, яка дає оголошення) - якщо потрібно.
Оголошення
про потребу в послугах або можливість їх надання містить такі реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок.
3. Текст.
4. Адреса автора оголошення.
Часто в оголошеннях цього виду на місці назви документа
("Оголошення") розміщують (для економії місця, стислості та
інформаційної насиченості) заголовок, функцію якого виконує ключове слово чи
словосполучення з тексту: "Найму", "Продам",
"Потрібні", "Робота за кордоном" тощо. Обсяг адреси
визначає автор оголошення (поштова, телефакс, маршрут проїзду).
9. ПРОТОКОЛ
Це
документ, у якому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань, зборів,
конференцій. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що
розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення.
Протокол
веде секретар або інша спеціально призначена особа.
Протоколи
загальних зборів (засідань, нарад) підписують голова й секретар, а протоколи
засідань комісій — усі члени комісій.
Текст
протоколу складається з двох частин: вступної та основної. У вступній
частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та
ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні їх список
складається окремо й додається, а в протоколі зазначається лише загальна
кількість присутніх. У цій частині подається також порядок денний зборів з
переліком питань, що розглядаються. Основний текст протоколу
поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ
містить такі частини:
- слухали;
- виступили;
-
ухвалили.
Слово СЛУХАЛИ,
як правило, друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка.
У наступному рядку з абзацу вказуються ініціали й прізвище доповідача, тема
доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст
додається.
Так само
оформляється розділ ВИСТУПИЛИ.
У
розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може
складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої й резолюційної
частин.
За
обсягом фіксованої інформації протоколи бувають трьох видів:
1) короткі (записуються обговорювані питання, прізвища доповідачів,
прийняті рішення);
2) повні (відрізняються від коротких
стислим поданням виступів доповідачів і учасників);
3) стенографічні (дослівно фіксують увесь
хід засідання). Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок (вказується
структурний підрозділ або колегіальний орган).
3. Дата засідання,
4. Номер.
5. Гриф затвердження (якщо потрібно).
6. Текст.
7. Підписи голови й
секретаря.
10. ДОРУЧЕННЯ
Це
документ, яким організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну
діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
Залежно
від суб'єкта дії доручення поділяються на:
- особисті (особа доручає особі);
- офіційні
(установа доручає особі чи установі). Особисте доручення юридичне
правомірне лише у тому
випадку,
коли підпис особи, що склала доручення, завірив керівник установи печаткою і
своїм підписом. Реквізити
особистого доручення:
1. Назва виду документа.
2. Текст.
3. Дата.
4. Підпис особи, яка склала доручення.
5. Завірення підпису.
Офіційні
доручення друкуються на
спеціальних бланках.
Реквізити офіційного
доручення:
1. Штамп.
2. Номер.
3. Дата.
4. Назва виду документа.
5. Текст.
6. Зразок підпису особи, якій видано доручення.
7. Підпис керівника установи.
8. Печатка.
Текст доручення
містить такі відомості:
-
прізвище, ім'я, по батькові, посада особи (в офіційному дорученні — назва
установи), яка видає доручення;
-
прізвище, ім'я, по батькові, посада особи, якій видається доручення;
-
назва установи, від
якої особа повинна отримати
матеріальні цінності або
в якій особа
здійснює свою діяльність;
- напрям діяльності
особи або перелік матеріальних
цінностей, їх кількість і вартість;
- термін
дії доручення;
- назва та відомості про документ (паспорт, посвідчення), що
засвідчує особу, якій видається доручення.
11. РОЗПИСКА
Це
письмове підтвердження певної дії, що відбулася, — передачі й отримання
документів, товарів, грошей від підприємства або приватної особи.
Розписка
може бути приватного (особа отримує цінності від особи) і службового (особа
— представник установи — отримує цінності від цієї або іншої установи)
характеру.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Текст
- прізвище, ім'я, по батькові та посада особи,
яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей;
- прізвище, ім'я, по батькові та посада особи,
яка передала цінності;
- точні
найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість — словами і цифрами;
- відомості про документ (паспорт,
посвідчення), що засвідчує особу, яка отримує цінності;
- підстава передачі й отримання цінностей.
3. Дата.
4. Підпис особи, яка отримала цінності.
5. Завірення підпису (у
приватній розписці)
3. КОНТРАКТ
Це правовий
документ, що засвідчує певну домовленість між підприємством, організацією чи
установою й працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності,
Згідно із Законами України "Про підприємство", "Про
власність", "Про освіту" громадяни через контракт реалізують
право розпоряджатися своїми здібностями до праці.
Реквізити:
1. Назва виду документа із стислим зазначенням
його призначення (на виконання обов'язків, на управління підприємством).
2. Дата й місце підписання.
3. Орган, що наймає працівника.
4. Посада, прізвище, ім'я, по батькові того,
кого наймають.
5. Термін дії контракту.
7. Підписи сторін — укладачів контракту.
8. Печатка, що засвідчує підпис наймача.
Структура
тексту:
І. Загальні положення.
2.
Функції та обов'язки керівника (фахівця).
3.
Компетенція і права керівника (фахівця).
4.
Матеріальне та соціально-побутове забезпечення фахівця.
5.
Відповідальність сторін, вирішення спорів.
6. Зміна
й розірвання контрактуй
7.
Адреси сторін та інші відомості.
Контракт складається у двох примірниках — по одному для кожної
сторони; про це зазначається у тексті контракту.
ГАДЯЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ГАДЯЦЬКИЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР
_____________ № 01-05/
На № __________від__________
Керівникам загальноосвітніх
навчальних закладів
Про етапи реалізації
єдиної районної методичної проблеми
на 2016/2017 – 2017-2021 роки
Інформуємо про те,
що відповідно до Положення
про Гадяцький науково-методичний центр, затвердженого розпорядженням голови
Гадяцької районної державної адміністрації від 09.08.2010 № 278 та за наслідками діагностування (Наказ Гадяцького НМЦ від 06.05.2016 № 13 «Про
проведення діагностичного етапу виявлення єдиної науково-методичної проблеми
педагогічних працівників Гадяцького району»; рішення науково-методичної ради Гадяцького НМЦ (протокол
№ 6 від 15.06.2016р.)) визначено районну тему (проблему) на 2016/2017 –
2020/2021 н.р.: «Підвищення якості й ефективності освіти шляхом впровадження
інноваційних педагогічних технологій».
Надсилаємо етапи реалізації єдиної районної науково-методичної теми (проблеми) (додаток 1) у
2016/2017-2020/2021роках.
Просимо враховувати дану
інформацію при плануванні методичної роботи навчального закладу.
Додаток 1: 1екз. на 1 арк.
Директор
Т.О.Сидоренко
Додаток 1
до листа Гадяцького
науково-методичного центру
___________ № ___________
Етапи реалізації
єдиної районної методичної
проблеми
на 2016/2017 – 2017-2021 роки
Травень-червень 2016 року – проведення діагностування, обрання проблеми.
І етап - вересень 2016 року – січень 2017 року - пошуковий:
1. Визначення основних напрямів роботи.
2. Створення банку інформації з проблеми.
3. Створення картотеки педагогічної,
науково-методичної літератури з окремих питань роботи над проблемою.
ІІ етап - лютий 2017 року – серпень 2018 року - організаційно-методичний:
1. Створення творчих груп з проблем, які виявилися найбільш актуальними в
результаті проведення діагностування.
2. Опрацювання педагогічної, науково-методичної літератури.
3. Організація діяльності вчителя та навчально-виховного процесу в
інноваційному режимі.
4. Спрямування роботи шкільних методичних об’єднань, організація інших форм
методичної роботи.
5. Підвищення педагогічної майстерності педагогів через взаємовідвідування
уроків (у межах школи, району), участь у професійних конкурсах.
ІІІ етап - вересень 2018 року – грудень 2019 року - практично-діяльнісний:
1. Презентація напрацювань творчих груп (у межах школи, району).
2. Апробація рекомендацій творчих груп (у межах школи, району).
3. Створення банку позитивних здобутків педагогів.
ІV етап - січень 2020 року – грудень 2020 року – коригуючий:
1. Системний моніторинг впливу ефективності впровадження інноваційних
педагогічних технологій на якість освітніх послуг у загальноосвітніх навчальних
закладах району.
V етап - січень 2021 року – травень 2021 року – узагальнюючий:
1. Аналіз і узагальнення моніторингових досліджень.
2. Визначення досягнень та невирішених проблем.
3. Узагальнення накопичених матеріалів та підготовка їх до публікації.
4. Популяризація педагогічного досвіду.
Квітень-червень 2021 року – проведення
діагностування, визначення нової науково-методичної теми (проблеми).
Немає коментарів:
Дописати коментар